Поради для батьків обдарованих дітей

Творчість дитини стимулюють психологічна безпека,

 безоцінне прийняття її особистості, атмосфера відкритості,

надання їй права на свободу і самостійність.

Наталі Роджерс

Робота з обдарованими дітьми клопітка, за­хоплива та дуже делікатна. Тут потрібен особ­ливий підхід для вибудови процесу, у якому задіяні як психолог, такі вчитель та батьки. Батькам відведено ключову роль як основному фактору впливу.

Психолог працює з батьками на декіль­кох рівнях: виступи на батьківських загальношкільних та класних зборах, повідомлення інформації через стенди та дошки оголошень та, звісно, особисті консультації за запитом. Утім, коли йдеться про виховання не про­блемної, а обдарованої дитини, батьки не за­вжди клопочуться про відвідування психоло­га. У таких ситуаціях можна покластися на допомогу вчителя, який має безпосередній доступ до батьків. Педагог може в індивіду­альному порядку або зібравши групу батьків, які виховують обдаровану дитину, провести за рекомендаціями психолога роз’яснювальну бесіду щодо вивчення унікальності обдарова­них дітей, того, як уміти уникати проблем або їх розв’язувати.

Для початку потрібно звернути увагу на особливості способу сприймання та поведінки дітей та одразу на варіанти дій з боку близьких.

Обдаровані діти більш чутливі і, зважаю­чи на свою дитячу відкритість, сприймають зовнішній світ дуже емоційно. Через свою несхожість з іншими, особливо коли це під­креслюють старші, вони можуть відчувати не­гативне ставлення до себе від однолітків, бути ізольованими в класі, що може впливати на формування самооцінки. Для обдарованої ди­тини характерна внутрішня потреба в удоско­наленні. Вона не заспокоїться, поки не досягне вищого рівня. Водночас в дитини яскраво ви­ражене відчуття незадоволеності. Таке став­лення до себе пов’язане з характерним для об­дарованої дитини прагненням досягти доско­налості у всьому, що вона робить. Обдарована дитина часто ставить перед собою завищену мету. Не маючи можливості її досягнути, вона починає переживати, звідси — відчуття влас­ної неадекватності та низька самооцінка. Об­даровані діти взагалі дуже критичні до себе та своїх досягнень, тому стають залежними від похвали та думки інших. Але з іншого боку, прагнення вдосконалення і є тією силою, що сприяє високим досягненням. Тож завдання батьків: уміти підтримувати свою дитину.

Рекомендації щодо того, як підтримати творчий розвиток дитини

Не злякайте!

Досить однієї необережної репліки — і ди­тина втратить інтерес до творчості, замкнеться в собі.

Підтримайте!

Якщо ви помітили, що в дитини з’явилося бажання творити (у будь-якому виді діяльно­сті) — створіть їй для цього умови. Продумайте спеціальне робоче місце для малюка, де б він міг спокійно займатися улюбленою справою.

Похваліть!

Навіть якщо дитячий витвір ще не доско­налий. Адже дитина це придумала і створила сама.

Оцініть!

Дитина дуже часто чекає не тільки на по­хвалу, їй дуже хочеться, щоб її творчість оці­нили по-дорослому, сказали, що особливо вда­лося, а над чим слід попрацювати. Тому, оці­нюючи дитяче творіння, будьте об’єктивними, але позитивними.

Подумайте!

Що саме ви можете зробити, аби дитина розвивалась і надалі, до яких фахівців варто звернутися.

Іноді спостерігають, що обдарована дитина постійно замислена й замкнена. Занурившись у роздуми, вона мало контактує з однолітка­ми, що може спричинити у дитини відчуття помилково негативного ставлення з боку одно­літків. Батьки можуть це частково компенсу­вати, заохочуючи дитину проводити дозвілля з друзями, однолітками, ходити в гості або за­прошувати когось до себе.

Наступна особливість, на що варто звер­нути увагу, — це невідповідність між фізич­ним та інтелектуальним розвитком. Обдаро­вані діти часто бажають спілкуватися з ді­тьми старшого віку. Вони інтелектуально випереджають своїх ровесників, але фізично іноді поступаються старшим. Вони не бажа­ють бути лідерами серед однолітків, але й не можуть бути ватажками серед старших. Це може спричинити дисонанс у формуванні власного «я». Через свою природну допит­ливість та прагнення пізнання обдарована дитина нерідко монополізує увагу вчителів, вихователів, батьків та інших дорослих. Це спричиняє непорозуміння у стосунках з ін­шими дітьми, яких дратує прагнення такої уваги. Обдарована дитина часто з недостат­ньою терплячістю ставиться до дітей, які пе­ребувають на іншому рівні інтелектуального розвитку. Вона може відштовхувати інших своїми зауваженнями, які виражають пре­зирство і нетерплячість. Завданням батьків у цьому випадку є відкрити поняття само­пізнання. Самопізнання виявляє можливість вивчити себе як особистість за допомогою методів і прийомів: самоаналізу; порівнян­ня себе з іншими, позитивними людьми; сприйняття критики від товаришів і друзів; спостереження за собою нібито збоку; сис­тематичного підбиття підсумків дня; оці­нювання своїх дій; поступового вироблення об’єктивного ставлення до себе.

Важливо звернути увагу на інтелекту­альне, інформаційне, фізіологічне пере- вантаження. Обдаровані діти постійно задіяні в різноманітних конкурсах, олімпіадах, змаганнях. Вони опрацьовують Величезну кількість інформації, прагнуть перемоги, багато працюють, що може призвести до фізичного й психологічного виснаження. В умовах напруженого та ненормованого режиму дня саме батькам слід ознайомити дитину з поняттям самоменеджменту (це техніка правильного планування часу та самоврядування).

Компоненти системи самоменеджменту:

 самопізнання (школяр повинен вивчити себе як особистість за допомогою методів і прийомів, описаних вище);

 самоорганізація (можливість домогтися максимального ефекту за найменших ви­трат енергії, часу, матеріалів; правиль­не використання часу з найбільшим ре­зультатом; чітке уявлення мети, сенсу, порядку виконання, пріоритетів діяль­ності);

 самовиховання (самопримушування до ви­конання позитивних дій, вчинків, добрих справ за допомогою тих самих методів і прийомів, що й у разі самостримування, але зі «зворотним знаком» — «+»; зважу­вання ж на терезах розуму, совісті, коли дитина усвідомлює, що потрібно утриму­ватись чи, навпаки, примусити себе, при­зводить знову до самооцінки, яка вдруге дає змогу застосувати чи самостримуван­ня, чи самопримушування);

саморегуляція (передбачає самоконтроль у навчальній роботі, соціальний само­контроль, здатність до вольових зусиль у власній діяльності).

Основу самоменеджменту становить ре­жим дня (тайм-менеджмент).

Режим дня — це раціональний розподіл часу на всі види діяльності й відпочинку про­тягом доби.

Основні правила самоменеджменту школяра

 Постановка чіткої мети (чого я прагну);

 планування (тайм-менеджмент, або розпо­рядок дня, тижня, місяця, року);

 ухвалення рішень (мої пріоритети);

 реалізація та організація (я виконую і до­тримую свій розпорядок дня);

контроль (що я виконав, а що — ні і чому).

Для того, щоб самоорганізуватись та орга­нізувати своє робоче місце необхідно:

  тримати в чистоті, охайності своє робоче місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно;

  зібрати все необхідне, щоб нічого не забути вдома;

 сівши за стіл, одразу братися до роботи, не відволікатися на сторонні справи;

   виконувати свої справи тоді, коли викона­ні всі важливі справи;

   виконувати завдання в той день, коли їх одержано;

   працювати в темпі «жваво»: «Відстанеш годиною — не наздоженеш родиною»;

   неодмінно доводити розпочате до повного завершення;

  не братися одразу за багато справ, бо «Хто багато зачинає, той мало закінчує»;

  працювати з бажанням: «Була б охота, піде на лад всяка робота».

       Планування власних справ вивільняє час! Обдарованим дітям потрібно допомогти,

тобто дати їм завдання складніше. Кожне на­ступне завдання має бути більш складним за попереднє і водночас посильним. Також ефек­тивним є самостійне опрацювання нової теми. Гуртки, студії, секції допомагають дитині розвинути природний потенціал. Змагання, конкурси теж корисні для того, щоб реально оцінити свої сили, самовдосконалюватися, не зупинятися на досягнутому. Перемога в будь - якому змаганні (спортивному, інтелектуаль­ному) — незамінний стимул для подальшої діяльності. Однак не можна зациклюватися на перемозі й слід розумно переживати по­разки.

Необхідно вчити й розвивати дитину відпо­відно до її здібностей. І ще завжди пам’ятайте про те, що різні види дитячої обдарованості виявляються в різні вікові періоди. Рання об­дарованість — це як випередження в зростан­ні: просто якась дитина дуже обігнала своїх однолітків. Необхідно бути готовим до того, що через декілька років вони її наздоженуть, а може, й переженуть, і її подальша кар’єра не буде такою блискучою, як навчання у школі. Для того, щоб бути успішною в дорослому життя, сучасній талановитій людині необхідно бути менеджером своїх ідей, уміти просувати їх на ринку послуг.

На перший погляд, це все здається дуже складним і нереальним щодо реалізації. Але поступовий підхід та систематичне виконання простих правил допоможе вашій дитині роз­винутися та впевнено крокувати тією стежи­ною, що вона обрала. Сприймайте свою дитину такою, якою вона є. Обдарованість можна як розвинути, так і занапастити. Якщо вже вам небо подарувало діамант, то оправте його і по­кажіть людям.

Прості правила допомогти батькам у розвитку обдарованої дитини

- Відповідайте на запитання дитини якомо­га терпляче й чесно, серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

- Створіть вдома місце-«вітрину», де дитина могла б виставляти свої здобутки, роботи, і не сваріть її за безлад під час творчого процесу.

- Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

- Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

- Допомагайте дитині будувати її плани та ухвалювати рішення.

- Показуйте дитині цікаві місця.

-  Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

- Ніколи не карайте дитину принижен­ням.

- Купуйте дитині книжки за її інтересами.

- Привчайте дитину самостійно мислити.

- Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

- Пробуджуйте уяву чи фантазію дитини.

- Уважно ставтеся до потреб дитини.

- Щодня знаходьте час, щоб побути з дити­ною наодинці.

 - Цікавтеся не лише оцінками, а передовсім настроєм, подіями, тим, як дитина прове­ла день у школі.

- Дозволяйте дитині брати участь у плану­ванні сімейного бюджету.

- Ніколи не сваріть дитину за невміння й помилки.

 - Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

- Учіть дитину вільно спілкуватися з дорос­лими.

- У заняттях дитини знаходьте гідне похва­ли.

- Спонукайте дитину вчитися розв’язувати проблеми самостійно.

- Допомагайте дитині бути особистістю.

- Розвивайте в дитині позитивне сприйнят­тя її здібностей.

- Заохочуйте в дитині максимальну неза­лежність від дорослих.

- Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.